Вірші про війну 1941-1945 року для школи - О войне - СТИХИ И СТИШКИ - Стихи классиков, о любви, новые стихи и стишки.
Воскресенье, 11.12.2016, 14:55
Приветствую Вас Гость | RSS

СТИХИ И СТИШКИ

Главная » Файлы » О войне

Вірші про війну 1941-1945 року для школи
15.03.2013, 12:34

Добірка віршів про війну 1941-1945 року для школярів та школи
Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-45 року справедлива, визвольна війна радянського народу за свободу і незалежність соціалістичної Батьківщини проти фашистської Німеччини та її союзників (Італії, Угорщини, Румунії, Фінляндії, а в 1945 і Японії). Війна проти СРСР була розв'язана німецьким фашизмом - диктатурою найбільш реакційних і агресивних сил імперіалізму, який прагнув знищити першу в світі соціалістичну державу. Стала найважливішою і вирішальною складовою частиною другої світової війни 1939-45 року.
В кінці 1930-х рр.. світ неминуче втягувався в нову війну. Німеччина прагнула помститися за поразку у Першій світовій війні і поступово почала диктувати свої умови. Підкоривши значну частину Європи, 22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз. На початку війни Червона Армія, зазнавши поразки, змушена була відступати, несучи важкі втрати. Але вже в 1942 році російські війська перейшли в контрнаступ. Корінним переломом в ході Великої Вітчизняної стала Сталінградська битва. У січні 1945 р. радянські війська починають останнє наступ і виходять на підступи до Берліна. 30 квітня над Рейхстагом майоріли Червоний прапор Перемоги. 8 травня в Берліні був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.



ПАРТИЗАНСЬКА ПІСНЯ

Там, де Ятрань круто в'ється,
Від пожару в'ється дим,
Партизан з чужинцем б'ється,
З чорним ворогом лихим.

Партизан бува без солі,
Табачку часом нема,
А за ним вітри у полі
Та зав'южена зима.

Там сім'я в снігу розбута
Плаче, просить німцю кар.
Помста грізна, помста люта
Палить груди, як пожар.

Помстимося за руїну,
Німця знищимо в бою, —
За Радянську Україну,
За республіку свою.

Андрій МАЛИШКО



Вірш про війну, "Воїнам"

Зображення воїнів переможцівВи — гордість народу, ви — суть його й сіль,
Ядро покоління і сила залізна,
Вогнисте і щедре буяння весіль,
Натхнення, цвітіння, опора Вітчизни.

Ви — воля, якої ніхто не скорив,
Для миру ви сила й опора священна,
Ви — спокій солодкий своїх матерів,
Ви — радість і гордість своїх наречених.

Усе, що я маю,— готовий оддать
За ваші квітучі, озорені весни.
Ви — днини ясної небачена рать,
Ви — в дальнє майбутнє прозріння чудесне.

Ви йдете — Й лягає на землю трава,
І жде вас домівка, і квіти, і води...
У шумі тополь — чуєм ваші слова.
А стан ваш — то посох, опора народу.

Життям своїм чистим — у бурі й вогні
Життя ви утвердили й сонце над краєм.
Ви — святість сердець на священній війні.
Ви смерть подолали — вам смерті немає,

І кров ваша чиста, як промінь зорі,
Всіх недругів змила з гарячої тверді.
Ви — світу основа, ви — богатирі,
Ви карк поламали неправді і смерті.

Ви дня золотого дзвінкі ковалі,
Мислителі й воїни, зодчі й поети.
Ви — щастя, ви — слава, ви — мир на землі,
Ви — спокій Вітчизни, ви — доля планети!

Гафур Гулям, 1945 рік



Про війну 1941-1945 року для школи.

У Ковелі на вокзалі ми зустрілись.
Чекаючи на поїзд, удвох розговорились:
Кремезний сивий ветеран і я.
-Горіла в полум’ї на місці цім уся земля,-
Обвівши поглядом будинки чепурні,
Ветеран сказав, згодом додав,-
Я Ковель від фашистів визволяв.
Він дерев’яний був, згорів до тла-
Залишились лиш попел та зола.
По війні, ось бачиш, як відбудували,
Криваві рани усі залікували.
А от душу - душа горить й понині,
Коли згадаю тих, хто в домовині.
На вірну смерть під кулі посилали.
Дніпро-ріку на досках форсували.
Вода від крові червоніла,
Ревли пороги і пінились хвилі,
Гойдаючи тіла - вже не живі.
Примовк на хвилю ветеран,
Збіг смуток на чоло - то біль від ран.
-Розвідку боєм ми вели.
По скошеному полі до полукіпок ішли.
Зловіща тиша, сонечко в горі,
Співають пісню цвіркуни в траві.
От-от кінець дорозі цій важкій
Та гримнув залп - і поламався стрій.
Ворожі танки, що приховані стояли,
Впритул свинцем солдатів розстріляли.
Від Волги до Берліна кров і піт,
Звитяга, слава пройдених доріг,
Братські могили та хрести
І сльози матері, коханої, вдови.
Народів всіх незрима сила
Чуму фашизму зупинила.
День Перемоги - яблуневий цвіт.
То світла пам’ять, уклін і шана
Тим, хто приліг спочить навік.

Побийлихо

www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187979



ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ВІЙНА?

— Де ховається війна? —
Запитав онук у діда.
— Хто її, онучку, зна... —
Одне слово, дід не відав.

А ховається війна
Недалеко від людей.
Знав хлопчина, де вона,
І повів діда в музей.

Цілий день його водив,
Показав усе підряд.
Скільки там усяких див:
Мін, снарядів і гармат!

Є землянка, дот, багнет,
Танк, що якось уцілів,
А на дубі — кулемет,
Мов гніздо яких буслів.

Клекотали там «бусли»,
Аж здіймався ураган...
Показав онук малий
Діду «мінський казан».

Ой кипіло на вітрах
В «казані» тім від атак,
Що і досі бере жах.
— Ти боїшся, діду?
— Так.
Здивувавсь онук: — Постій,
Ти ж був мужній партизан...

— Слухай, любий друже мій, —
Дід зітхнув, тоді сказав:

— Бач, страшніше, як війна,
У житті нема біди.
Хай зостанеться вона
У музеї назавжди.

В. Вішко



Вірші школярам про війну, "За рідну землю"

Зображення солдатів в окопах
На наші ясні зорі,
На наші тихі води
Руїну, смерть і горе
Несуть вони, народе!
Та хай цей сон проклятий
Грабіжникам не сниться —
Довіку не топтати
Їм нашої пшениці.

Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій,
Усіх Отчизна кличе!

У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий.
За славний труд гарячий,
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи
3а наші ясні зорі,
За наші тихі води.

Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій.
Усіх Отчизна кличе!

За кров братів пролиту,
За кожен плач дитяти
Проклятим відплатити,
Розбійників скарати.
Щоб жити нам в спокої,
Щасливо і погідно,
За Партію — до зброї,
За землю нашу рідну?

Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій.
Усіх Отчизна кличе!

Максим Рильський, 1941 рік



Вірш про війну, "Пісня Радянського народу"

Зображення Радянського народуНавпроти зловісних ударів І хмар
Устаньмо, єднаймося, молод і стар,—
За день наш крилатий,
За край наш багатий,
За усміх дитяти, за радості дарі

Поранений смертно, розлютився звір,
Кипить і клекоче роз'ятлений вир,—
Та сила єдина
У батька і сина,
Радянська Країно, в синів своїх вір!

Ламаються жала ворожих штиків,
Кривавляться крила у їх літаків.
За день наш крилатий,
За край наш багатий,
За усміх дитяти палає наш гніві

Від міста до міста іде перегук,
Все більше, все більше озброєних рук.
Як зілля нечисте,
Загинуть фашисти,
Наш край променистий — натягнений лук!

Нам Партії воля — зоря провідна,
Що світлом живлющим народи єдина.
За день наш крилатий,
За край наш багатий,
За усміх дитяти — священна війна!

Максим Рильський, Серпень, 1941 рік



Вірш про війну, "Вогонь, залізо і свинець"

Зображення боюЧого ви прагнете, грабіжники з пустелі?
Чого ви лізете в радянський наш город?
Чи не надієтесь, що славний наш народ
Подасть вам хліб і сіль на золотій тарелі?

О, по-належному ми зустрічаєм орди
Гостей, не кликаних у край наш на ралець!
Ми вержемо вогонь, залізо і свинець
На лапи їх брудні, в оскаженілі морди.

Рахунки давні в нас. Нам не забуть довіку,
Як чобіт їх топтав України лани,—
Та пам'ятають же, напевне, і вони,
Як гнав їх наш народ, розбійну силу дику.

За кожну п'ядь землі, за кожен зойк дитяти,
За сльози матерів, за рідну братню кров
З нас кожен — чуєте? — себе віддать готов,
Та й камінь неживий волає до відплати.

Єдина думка в нас, і серце в нас єдине,
Радянський прапор ми, як сонце, піднесли,
І ви, що здобичі сюди шукати йшли,
Найдете, прокляті, безславні домовини...

Все: труд робітника і сміливість героя,
І кожен дар землі, і кожен сплеск води,
І села вквітчані, І горді городи,—
Все звернене на вас, як безпощадна зброя.

Шалійте! Землю рвіть отруйними зубами!
Сичіть гадюками і вийте, як вовки,—
Вам не уникнути покарної руки!
Над вами — тьма і кров, а сонця світ — над нами!

Максим Рильський, 1941 рік



Діти війни

Діти війниЗа обрій сонечко сіда,
У небі спалахнула вже зоря.
Дідусь з цікавістю газети огляда,
Бабусенька зі мною поезії чита.

Тихо в бабусі я запитала:
- Як же дитинство у вас минало?
Чи вчились у школі? А цукерки були?
Чи мріяли швидше, як я, підрости?

Бабуся мене пригорнула до себе:
- Дорослими, внучко, ми рано ставали.
У віці такому, як ти, уже працювали -
Перемогу разом з батьками здобували.

Тяжко було у роки ті нам жити
Не про цукерки мріяли ми.
Діти просили у матері хліба,
А та зі слізьми дивилась на них…

Роки війни нелегко згадати,
Тим паче дитинство.. воно чи було…?
Бабуся далі не змогла доказати
Вийшла з кімнати, змахнувши сльозу.

Ми, перемоги нащадки, сьогодні,
Доземно вклонімось дітям війни
За синє небо, за сонце і зорі.
За мир, що нам дарували вони.

Чуйко Тетяна,
учениця Райгородської ЗОШ І – ІІ ст.




Вірш про війну, "Сталінград"

Зображення бійців під час бою Колись унук, забравшись на коліна
Дідусеві,— цікавий як дитина,—
Між сивиною знайде в нього шрам
І скаже: — Що це? — Дід одкаже: — Там,
Над Волгою, є город, що за нього
Лягло братів моїх І друзів много
І множество — тяжких дістали ран,
Щоб випростала вся країна стан,
Хребет огидний ворогу зламавши.
Дитя! Про город той пригадуй завше.
Поглянувши на цвіт, що вкруг цвіте,
Чи яблуко зірвавши золоте,
Чи вільну пісню чуючи над полем.
Як виростеш ставним і ясночолим,
Як з друзями навчатимешся ти
Із світу в світ перекидать мости,
Легкі, мов сон, виводити будови,—
Благослови за юний день чудовий,
За твій, за наш благоуханний сад
Наш біль, наш гнів, наш подвиг — Сталінград!

* * *

Мандрівка пахне, аж серце п'яне!
Спадають краплі у сніжний дзбан,
Замети скляться, готові сани,
Дорога прагне подорожан.
Іржуть тихенько гарячі коні,
І рвуть оброті, і в землю б'ють,
І стало сонце на оболоні —
Додому, друзі! В щасливу путь!

Максим Рильський, 6 лютого 1943 рік



Вірш про війну для школи, "Три голоси"

Зображення солдатів
(Розділ з поеми «Пісня про Давида Гурамішвілі»)


Хрущі гудуть між верховіть рясних,
Встеляють землю надвечірні тіні,
Промчав раптовий вітер по долині
І на могилі, мов козак, приліг.

А ти вслухався, як дзвенять навкруг
Пісні Росії й українські співи,
І дзвоном їхнім сповнився твій слух,
І пробудився дар співця чутливий.

Ти звуки ці, високий їх політ,
Їх грім, мов гуркіт скреснутої криги,
Вловив і вклав в рядки своєї книги,
Зогрітої натхненням зрілих літ.

Російський спів, могутній і орлиний,
Ти з голосами рідними зливав
І милозвучну пісню України
З грузинською душею поєднав.

Ти їх сплітав у пісню триєдину,
Щоб в ній тризвучне почуття жило,
Яке б зміцняло змучену людину,
В шуканнях щастя світочем було.

Почув ти справді клич життя живого,
Незборні крила в книзі розпустив
І з дужим шумом вітру степового
Дзвенючий шум гірських потоків злив.

Три голоси ти поєднав і згодив
І в їх вогонь своє перо вмочав.
Твій спів, натхненнім співом трьох народів,
Братерство їхнє вперше оспівав.

Симон Чіковані, 1945 рік

Категория: О войне | Добавил: Admin
Просмотров: 17627 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0

Этот сайт посвящен стихам и стишкам различной тематики. Сейчас вы прочитали стих из категории "О войне". На сайте вы найдете стихи о любви, любимой девушке, любимому парню, поздравления в стихах, смешные прикольные стихи, детские, также познакомитесь с произведениями великих поэтов классиков: Есенина, Ахматовой, Пушкина, Маяковского, Блока, Цветаевой, Пастернака, Тютчева, Фета, Лермонтова, Мандельштама, Барто, Некрасова, Твардовского, Рубцова и многих других. У нас вы также найдете короткие стихи, красивые стихи о дружбе, о детях, о жизни, о родине, стихи подруге, другу, бывшему. Здесь есть веселые оригинальные поздравления в стихах с днем рождения, с новым годом, стихи - пожелания спокойной ночи, доброго утра, стишки и стихотворения мужу, жене, о мужчинах, о женщине, о маме, папе. Грустные и смешные стихи. Христианские и татарские стихи.

Поиск
Меню сайта
Статистика